Кто из украинских политиков самый популярный в Facebook и Twitter

Наприкінці липня Роман Безсмертний, колишній представник України у тристоронній контактній групі у Мінську, дав інтерв’ю одному з телеканалів. У ньому він, між іншим зазначив, що президент дуже часто заходить у фейсбук. Є люди, пости яких він читає постійно.

За словами Безсмертного, голова держави навіть залишає коментарі і бере участь у фейсбук-дискусіях. Тільки під чужим ім’ям. Псевдонімів президента Безсмертний на жаль не назвав, повідомляє 24 канал, передає Бумеранг-Инфо

Правду сказав він чи ні, невідомо. Але точно відомо, що фейсбук в Україні – це майданчик не тільки для фотографій котиків, друзів і відпочинку, як в усьому світі. Там відбуваються запеклі політичні дебати, туди зливається інсайдерська інформація, а якийсь мер і депутат можуть легко між собою розсваритися у коментарях, не добираючи цензурних слів.

На Заході, політики і чиновники надають перевагу іншій соціальній мережі – твіттеру. Зараз її дуже активно використовує президент США Дональд Трамп, який часто робить емоційні записи. Він має 35,5 мільйонів підписників у твітері і 23 мільйона у фейсбуці. Але Трамп – далеко не найпопулярніший американський користувач інтернету. Наприклад, у співачки Кеті Пері понад 100 мільйонів підписників у твітері.

За фейсбук сторінкою Марка Цукерберга, засновника цієї соцмережі, спостерігають 94 мільйонів людей. А у іншої американської виконавиці Тейлор Свіфт 85 мільйонів фоловерів у твітері. Цікаво, що у Німеччині перші три позиції лідерів соціальних мереж, твітера і фейсбука, посідають теж не політики, а німецькі футболісти.

Та повернемось в Україну. І подивимось на нашу першу п’ятірку найпопулярніших персон у соцмережах. Тижневик «Новое время» щороку складає відповідний рейтинг. Перше місце посідає рок-зірка Святослав Вакарчук. Він присутній лише у твіттері, де на нього підписані понад 2 мільйони людей. Вакарчук пише не лише про музику, але і про те, що відбувається у державі.

Далі в українському фейсбук і твітер рейтингу – самі політики. На другій сходинці – президент Петро Порошенко. Загальна кількість його читачів у цих двох соцмережах – 1 мільйон 800 тисяч. Одразу за президентом, і це дуже пікантно у нинішніх реаліях, йде його новий найзапекліший опонент – Михайло Саакашвілі. У нього 1 мільйон 184 тис. читачів. Саакашвілі дуже активний у фейсбуці. Крім багаточисельних постів, репостів, він ще записує відеозвернення.

До речі, інформація про позбавлення його українського громадянства спочатку з’явилася у фейсбуці. Про це на своїй сторінці повідомив депутат «Радикальної партії» Олега Ляшка Ігор Мосейчук. Нардеп написав про це, а вже після цього журналісти почали телефонувати у міграційну службу. Тобто в Україні соцмережі дуже часто випереджають ЗМІ, які інколи роблять новини із постів політиків у фейсбуці. Нагадаю, що саме Мустафа 3 роки тому, у своєму пості, закликав людей вийти на Майдан.

Замикає п’ятірку твітер і фейсбук лідерів – міністр МВС Арсен Аваков. У нього загалом трохи більше мільйона. Надзвичайну заполітизованість і впливовість соцмереж в Україні, експерти пов’язують із подіями останніх років. Під час Майдану – вони були основним джерелом інформації. Коли почалась війна, із допомогою соцмереж волонтери почали збір усього необхідного для армії. Після постів у фейсбуці, у нас інколи навіть когось звільняють.

Останній приклад. Віце-прем’єр міністр з питань євроінтеграції Іванна Клімпуш-Цинцадзе поскаржилась у фейсбуці на те, що у вагоні потягу Херсон-Київ, у якому вона їхала на початку серпня, не працював кондиціонер і не відчинялись вікна. Після цього «Укрзалізниця» звільнила кількох працівників. Шкода, що тільки пост віце-прем’єра, а не пересічного громадянина змусив про це задуматися.

Взагалі, я вважаю, це добре, що політики і чиновники дивляться, що про них пишуть виборці у соцмережах і інколи реагують на якісь проблеми. Але варто зауважити, що чим більшу популярність набирають соцмережі, тим більше там політичних маніпуляцій. У нас навіть з’явилося нове слово – порохоботи. Тобто ті користувачі соцмереж, які у будь-якій ситуації захищатимуть владу і про кожну її поразку, напишуть, що насправді – це перемога.